Мародери молоді та спорту – 3

Зробимо невеличку перерву в нашому оповіданні про непересічну постать міністра-афериста молоді та спорту Дмитра Булатова та його вірної сподвижниці Тетяни Чорновол. Матеріалу для розповідей про цей дует в нас ще чимало. Але юридична громадськість, довідавшись з попереднього опусу про існування величезної кількості судових рішень, які були винесені проти Мінмолодьспорт і які Булатов відмовився виконувати, висловила сумнів у правдивості написаного. Мовляв, не може бути такого, щоби одна людина – тобто автор цих рядків – виграла біля трьох десятків адміністративних справ впродовж року. Ну, дві–три справи, це ще куди не йшло. Але ж не тридцять. А, по-друге, яким би придуркуватим не був Булатов, він, бодай для прикриття власної сідниці, призначив би хоча б службове розслідування. Навіть одну справу програти в суді – це надзвичайна подія для будь-якого міністерства чи відомства. А тут йдеться про десятки позовів.

 

Та й Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Чорновол не стала б покривати витівки Булатова, якби корупційні схеми були підтверджені рішеннями судів, що вступили в законну силу. Навпаки – логічніше було б, щоби вона разом з Булатовим розпіарила боротьбу з залишками «колишньої злочинної влади» та ініціювала б звільнення з міністерства двох-трьох найодіозніших співробітників.

 

Так ось, щоби фахівці переконались в інтелектуальному рівні міністра молоді та спорту України Дмитра Сергійовича Булатова та Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Миколаївни Чорновол, нижче подано мій щойно відправлений лист до Кабінету Міністрів України. Лист містить посилання на конкретні судові рішення, які зацікавлені особи без проблем знайдуть по номеру справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

 

Читачі з числа не-юристів цілком можуть пропустити цю публікацію – у наступних статтях я більш докладно розповім про конкретні схеми злочинної діяльності спортивних чиновників. Також зазначу, що в цьому листі перелічені далеко не всі справи й далеко не всі епізоди злочинної діяльності співробітників Мінмолодьспорт. Були ще суди з Товариством сприяння обороні України (це фізкультурно-спортивне товариство відмовлялось надати інформацію про обсяг бюджетного фінансування), з Державною податковою адміністрацію (через відмову надати інформацію про розмір податкових пільг, наданих спортивних закладам з ініціативи Мінмолодьспорт), з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (впродовж 2011 – 2013 року саме воно було розпорядником бюджетних коштів в галузі фізичної культури та спорту). Але навіть того, що описано нижче, цілком достатньо, щоби вивести Булатова з кабінету в наручниках.

 

 

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

-       

 

До речі, прискіпливий читач може поставити цілком закономірне запитання: а яка ж реакція на те, що коїться в Мінмолодьспорт, з боку Генеральної прокуратури України? Де ж обіцяна новопризначеним Генпрокурором Яремою боротьба з корупцією? Які заходи Генпрокуратура вживає для повернення до державного бюджету вкрадених грошей? О-о-о, з цього приводу також була судова справа, яку я виграв у всіх трьох інстанціях. Суд зобов’язав Генпрокуратуру розглянути по суті численні факти порушення законності в центральному органі виконавчої влади у сфері фізичної культури та спорту. І знаєте, як підлеглі Яреми виконали цю постанову Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №2а-19541/11/2670? – Вони переслали скаргу на розгляд самому Булатову. Браво, dzqituiqkxidtzkmp Віталіє Григоровичу!

 

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»